Офіційний сайт письменника з Дніпропетровська
|
|
|
|
Офіційний сайт письменника з Дніпропетровська |
|
Дмитро Бондаренко, збірка оповідань "Дніпропетровськ і дніпропетровці"
Секретарка боса оповідання 1 -Знаєш, до цього вона ніколи і нічим не видавала себе. - Владік сидів навпроти мене і просто сяяв від задоволення. - У нас були чисто формальні стосунки, та і то зрідка. Бо ти ж знаєш, що Мілена хоч і числиться у нас на фірмі секретаркою, але робочими моментами майже не займається. Я багатозначно усміхнувся. Так, звичайно, у нашій конторі всі все прекрасно знали і розуміли, з яких саме питань була у нашого боса секретарка Мілена. Для цього досить було лише одного погляду на цю ефектну блондинку з шикарним, явно силіконовим бюстом і силікованими губами. Врешті навіть сам бос не робив жодних таємниць про свої стосунки із підлеглою красунею. Тож те, чим зараз хвалився переді мною Владік мимоволі інтригувало. -Так, я її трахнув! Трахнув улюблену секретарку нашого неповторного і неперевершеного шефа! – хлопця просто розпирало від гордощів. – Да, я зробив це! Зробив її як дівчинку. Тепер вона знатиме, що таке справжній секс! -Тихо ти! Тихо… - я мимоволі озирнувся навколо. Хоч ми і сиділи зараз з Владіком в їдальні, що знаходилась поза нашим офісом, все ж обережність від зайвих вух не завадила б. Їдальня МНС-ників на вулиці Короленка завжди славилась дешевими та смачно зготованими обідами, і тут траплялася найрізноманітніша публіка. -І коли це сталося? – спитав я з подивом. -Тиждень тому. На новорічному корпоративі, - недбало кинув мій співрозмовник. -Коли? На корпоративі? – я спочатку недовірливо зиркнув на приятеля, але потім клацнув пальцями, дещо згадавши. – Стривай, так здається, нашого боса тоді не було. Він щось там терміново поїхав у відрядження чи щось таке… -Правильно. Його не було, - підхопив Владік і по-змовницьки підморгнув мені. – А Мілена, його найкраща і найулюбленіша секретарка була… Ми там з нею тільки разок потанцювали якийсь медляк, а потім просто втекли на фіг з того корпоративу… у її кабінет. Ну і там, коротше кажучи, я її… Владік красномовно ляснув однією долонею по іншій так, ніби забив корку у пляшку. Він був на сто відсотків задоволений собою.
2 У мене ж після обіду настрій, навпаки, споганився. Ну чому зі мною нічого такого ніколи не трапляється? Чому я на всіх корпоративах максимум що можу, так це потанцювати з Анькою з бухгалтерії, та й то тільки тому, що ми з нею колись учились в одній школі. А тут якийсь нещасний менеджерішко Владік - і таку цяцю заполучив! Ще й так легко все це у нього вийшло. “Просто втекли з корпоративу”, – передражнив я його. Але скажіть, ну чим зміг полонити саму Мілену такий телепень, як Владік? Ні фігури у нього, ні розуму особливого. Зріст нижче середнього, зуби, здається, наполовину гнилі. А посада? Найнижча ланка – якийсь там менеджер. Та таких у нашій фірмі з пів сотні! І що вона у ньому знайшла? Просто диву даєшся від цих жінок! Дехто думає, що системні адміністратори на фірмах дуже полюбляють читати чужі електронні листи. І справді, як сисадмін з трьохрічним стажем, я підтверджую, що з технічної точки зору для цього немає великих перешкод. І майже кожен з моїх колег за бажання може запросто відслідкувати будь-яке повідомлення у будь-якій поштовій скриньці, яке відіслали або отримали працівники фірми. Але читати всю кореспонденцію, та ще й коли у компанії працює більше ста чоловік – ні, на це ніяких сил і нервів не вистачить. Це я знову, як сисадмін зі стажем, підтверджую. Адже якщо навіть і випадає якась вільна хвилина у робочий час, то краще вже у “Героїв” або “Контр Страйк” порізатись, ніж копирсатись у чужій “брудній білизні”. Хоча, звісно, і бувають особливі випадки. Як ось, приміром, сьогодні, після обідньої розмови із Владіком. Я довго не міг зосередитись на поточній роботі, не маючи сил викинути всю цю історію з голови. Тож врешті-решт махнув рукою та поліз дивитися у Міленин лог. Секретарка боса, очевидно, не дуже часто користувалася електронною поштою, і тому листів у її скриньці було не багато. Та-а-ак, ну що ж, подивимось… Що тут у нас у “вхідних”? Спам, знову спам, флеш-ролік з привітанням Нового Року від подружки, знову спам… О, ось лист від шефа… Цікаво. Я клацнув “Відкрити повідомлення”, але коли воно розгорнулось, побачив лише пару слів: “Ну як там пройшло на корпоративі?” Я криво усміхнувся. Ага, хто ж тобі скаже правду! Більше їзди по відрядженнях і частіше залишай свою кралю наодинці. Цікаво, що вона йому наплела у відповідь? Ці жінки такі спеціалістки навішати лапшу на вуха! Я заінтриговано поліз у розділ “Відправлені”. Відповідь Мілени теж була короткою. Але якщо у листі боса все ж не було нічого дивного – звичайна цікавість людини, яка пропустила якусь масову подію, - то зміст відповіді його коханки мене просто ошелешив. “Все пройшло, як і задумувалось. Правда, відео получилось трохи темнувате. Він був такий гарячий, що я навіть не встигла увімкнути верхнє світло у моєму кабінеті.”
3 Коли наступного разу на обідній перерві ми знову зустрілися з Владіком, його настрій був уже далеко не такий радісний. -Не розумію, - щиро знизував він плечима. - Вона зараз так себе веде, мовби між нами нічого не сталося. Ну добре, декілька днів одразу після корпоративу я думав, що, може, вона дотримується якоїсь там конспірації або просто хоче показати мені характер. Але час йде, і я бачу, що вона взагалі не горить бажанням розмовляти зі мною. Пару разів спеціально підловлював її і пробував заговорити – жодного ефекту! Поводиться зі мною – як із порожнім місцем. Владік розпачливо розвів руками. -Слухай, - обережно запитав я хлопця, - а ти не думаєш, що вона тебе просто використала? А може і не просто, а навіть спеціально для якихось своїх цілей. Вона ж разом із босом, а у сильних світу - свої закони. -Підожди, ти щось знаєш? – Владік нервово схопив мене за плече. -Ну-ну, розслабся, - поспішив я його втихомирити. – Що я можу знати? Це краще тобі самому сісти і добре прикинути для чого тебе і всю цю ситуацію можна було б використати. Може, вони по твоїй роботі хочуть тебе якось підставити? Може, ти щось зайве знаєш… Подумай. -Я!? – Владікові очі збентежено забігали. – Та що я можу такого знати? Я ж звичайний менеджер. Хоча… стривай! – він раптом перелякано осікся, згадавши дещо. Але
згодом майже впевнено махнув рукою. – Та ні, навряд чи за це. У нас же всі менеджери трохи махлюють. Однак, як не переконував себе і мене Владік, що тут не може бути якогось підступу, вигляд у нього був уже зовсім не такий самовпевнений і вдоволений, як нашої минулої зустрічі. І мені уже чомусь зовсім розхотілось заздрити його амурним подвигам із Міленою. Навпаки, настрій тепер у мене був майже задовільний, і приємний спокій огорнув мою душу. Що ж, я ніколи не переживав жодних карколомних любовних пригод, як Владік. Але як тепер виглядає – і нафіг треба! Зате я точно знаю, що ніколи не був і, дай Боже, не стану жертвою якоїсь спеціально приготованої пастки. Ну її к чорту цю Мілену з її силіконом! Подумаєш, великі цицьки! Зараз на це діло така мода пішла, що, дивись, через кілька років кожна друга дівчина матиме подібні штучні красоти. А я нікуди не поспішаю. Ще свого дочекаюсь.
4 Коли наступного разу на обідній перерві ми здибались із Владіком на нього було жалко дивитись. Вигляд у хлопця був страшенно змучений, ніби він декілька діб поспіль не спав. -Все, я так більше не можу! – одразу заявив він мені. – Чує моє серце, ти був правий. Мілена з босом точно затіяли якусь гидоту проти мене. І той секс… Це сто процентів була якась підстава. Бачив би ти їхні посмішки, коли вони на мене дивляться! Інші цього не помічають, але від мене те не приховаєш! І я тобі більше скажу, - Владік нахилився ближче до мене і заговорив пошепки, - я тут вчора не витримав і вирішив піти ва-банк. Попросив у боса прибавки до зарплати. Думаю, а ну перевірю, що він мені відповість. Ти ж знаєш, який він скупий по життю. Він же цілком щиро вважає, що працівникам треба платити лише стільки, щоб їм вистачало на те, щоб не померти з голоду, ну і на дорогу до роботи. І що ти думаєш? Дав прибавку одразу й навіть і слова не буркнув! І отут уже я остаточно втямив, що мені скоро гаплик. Якщо наш начальник виявляє таку неймовірну щедрість, значить стопудово замислив якусь подлянку! Все. Я для себе це діло визначив. Більше чекати на свою ж власну загибель не буду ані хвилини! - Владік був повен рішучості. – Сьогодні ж звільнююся на фіг! Поки не пізно. О Боже, нащо я тільки пішов на той корпоратив!
5 Владік і справді того ж дня звільнився, і більше ми уже з ним не стикалися під час обідніх перерв. Тож через деякий час і вся ця історія стала потроху мною забуватися. Але дуже швидко знову пригадалася, коли одного разу я якось особливо допізна засидівся на роботі. Бос дуже просив мене про одну термінову роботу, і щоб встигнути її зробити вчасно, я і затримався на своєму робочому місці довше, ніж звичайно. Колеги, сусіди по кабінету, давно уже розійшлися по домівках і я був у величезній
кімнаті на самоті. Закінчивши чималенький шмат роботи, вирішив зробити невеличку перерву. Але щойно почав сьорбати свою каву, як на порозі раптом з’явилася сама секретарка боса Мілена. Дівчина була у чорному коротенькому платтячку з найвідвертішим декольте, яке лише можна було собі уявити. Її груди, такі пишні і соковиті, ледве трималися, щоб не вискочити з сукні на волю. Від несподіванки і побачених красот мені так перехопило подих, що я ледве не захлинувся кавою. -Дорогуша, - заворкувала Мілена, наближаючись до мене, - у мене з комп’ютером якась фігня. Я ніби і нічого з ним не робила, а він не слухається і лише матюки якісь пише. Ходімо подивишся. Я тремтячими руками поставив чашку на стіл. -Але я… я зараз не можу, - почав белькотіти у відповідь, - у мене термінове завдання від шефа. Може завтра вранці? Я з надією глянув на Мілену зі свого робочого стільця, але та лише миттєво спалахнула і тупнула ніжкою: -А у мене, думаєш, не термінове завдання від шефа?! Мені треба зараз же і негайно! Її величезні розкішні груди небезпечно коливались біля моїх очей, і я миттю відчув, що не підкоритись цій владній звабі просто не маю сил. У відчаї я відкрив рот, сам не знаючи, що зараз скажу, але тут раптом у Мілени задзвонила мобілка. Дівчина миттю припинила свій наступ на мене і, трохи відійшовши вбік, відповіла на виклик. Відбулась коротка телефонна розмова, зміст якої я не міг точно розчути, але потім Мілена дуже безапеляційно заявила: -Так, сьогодні у мене змінилися плани, але у будь-якому випадку завтра після роботи чекаю тебе у своєму кабінеті. Явка обов’язкова. Вона показово гримнула за собою дверима, і я тільки і зміг, що полегшено зітхнути.
Ознайомитись з іншими оповіданнями з цієї книги...
|
|
