Офіційний сайт письменника з Дніпропетровська

Дмитро Бондаренко, роман "Як стати президентом?" сторінка 9 17 Я подивився. Стіл мого колишнього однокласника був доверху завалений якимись книжками. Деякі лежали розкриті, і в них видно було щось підкреслене і обведене яскравим маркером. Взагалі все тут нагадувало стіл добросовісного учня, який дуже ретельно готується до серйозного екзамену. Я з цікавістю сковзнув поглядом по обкладинках. У що це зараз так ушнипився наш відомий шкільний ботанік Хмуров Єгор? Що зубрить? Назви книжок красномовно говорили самі за себе. “Як закохати в себе дівчину за 24 години”, “Сексуальність і жіночий темперамент”, “Пік ап – тепер ви ніколи не будете спати один!” і так далі в такому ж дусі. - Мда, фігня це все! – я мимоволі усміхнувся. – У такій делікатній справі як жінки, будь-яка теорія це повна бздура. Тут головне, і найголовніше – практика! Можу тобі розкрити головний секрет, якщо хочеш. Перевірений багатьма, і мною в тому числі, спосіб який безвідмовно спрацьовує на всі сто! - Що ж, кажи, - хмурячи брови дуже серйозно мовив Єгор. - Ну, це тобі буде дорого коштувати! – засміявся я. - А я думав, що ми уже про все домовились раніше, - заявив Хмурік роздратовано. – Ти ж прекрасно знаєш, що я завжди тримаю своє слово. Якщо сказав, що зроблю тебе своїм міністром, значить… - Ну, добре-добре, - поспішив я заспокоїти розчервонілого приятеля. Зараз розповім. Але, знаєш, я тут подумав і подивився телевізор. У нас міністри – це такі люди… Сьогодні вони є, а завтра нема. Та і не дуже багато у них влади насправді. Давай, пообіцяй, що зробиш мене головою свого секретаріату. Так воно здається, називається… У цього типу повноважень таки значно більше, ніж у простого міністра. - Гаразд, - урочисто заявив Хмурік, - обіцяю тобі цю посаду. А тепер кажи. - Ну, от і добре, - я задоволено потер руки. – А спосіб цей такий. Простий, як дві копійки. Але ж погодься – все геніальне просто, як то кажуть. Так от, треба підрулювати до кожної дівчини або жінки, яка тобі більш менш приглянеться і пропонувати їй, так би мовити, свою компанію. - І що? – недовірливо покосився на мене Єгор. – Так в чому тут секрет? - А секрет в тому, що приміром із цих десяти, до яких ти підійдеш, кожна десята з радістю погодиться! Перевірено на собі мільйон разів! Просто гарантований успіх. - Хе-хе! – презирливо хмикнув Хмурік. – Чи й не спосіб! А як же оті попередні дев’ять, які тебе послали? Це мабуть так прикольно коли тобі прямим текстом кажуть: “Ти що придурок? Вали звідси!” - Ну знаєш, у кожному ділі є своє недоліки. Тим більше в такому делікатному, – знизав я плечима. – Треба просто привчити себе не дуже переживати від відмов. - Мда… - мовив задумливо Єгор. – Але навіть без цього спосіб твій ніяк мені не підходить. - Чому? – я ображено надувся. - А сам подумай. Ну скільки їх, тих дочок крутих і всяких олігархів? Я думаю, що навіть у нашому суперпонтовому Дніпропетровську і то не більше десяти-двадцяти. Добре,   ну хай тридцять або навіть п’ятдесят. І уяви, якщо з ними пробувати оцим твоїм методом, коли більш-менш погоджується тільки кожна десята? Та тут варто лише з декількома проколотись, як всі інші потенційні кандидатки дуже швидко про мене дізнаються по “сарафанному радіо”. І одразу будуть тікати лише від одного мого ім’я! - Мда, - я знизав плечима, - мабуть ти правий. – Їх, цих дочок, не так уже й багато. Сильно не розженешся. - Ясне діло. Це так завжди було і в усіх країнах. Багатеньких наречених на всіх бажаючих ніколи не вистачало. Приміром Ендрю Джексон, американський президент, що зображений на двадцяти баксах, так той ніяк не міг собі знайти таку. І тоді довелось йому шукати уже серед заміжніх. - І що знайшов? - Аякже! – запевнив одразу Єгор. – Прохвост був іще той! Сам був бідний як церковна миша, але таки зміг відбити одну знатну паночку від її чоловіка. А уже її батько допоміг йому потім стати людиною та вибитись у Вашингтонську владу. - Мда, щоби стати президентом, треба, як я бачу, іще тим жуком бути! – мимоволі вирвалось у мене. - Ага, - погодився Хмурік, - і вміти на все заплющувати очі заради кар’єри. Он Улісс Грант, отой бородань, що на п’ятидесяти доларах, так той навіть з косоокою носатою крокодилицею, з якої всі сміялися, не погнушався побратися. Аби лишень у неї батько був багатий і впливовий у політичних колах. - Мда… - не втримався я від думки уголос, - а я мабуть таки ніколи не досягну успіху. Бо просто нізащо не зміг би жити з уродиною. - Хе-хе! – щиро усміхнувся Єгор, - а Грант, правду кажучи, не дуже й жив! Постійно на війну уходив аби лише її не бачити. До речі, якраз тоді Америка майже постійно воювала. Думаєш просто так? Різні вчені та історики досліджують і потім поважно розмірковують про причини виникнення того чи іншого збройного конфлікту. А іноді все буває ну дуже-дуже просто! Просто хтось при владі так не хоче щоденно бачити свою некрасиву законну половину, що готовий хоч на край світу, хоч на війну від неї втікати!   18 Через три тижні сталося диво. Післяопераційна Хмурікова припухлість зійшла і замість неї потихеньку почали вимальовуватись нові контури тіла Єгора. Так, звичайно, ні в якому разі мій колишній приятель не перетворився враз на атлетичного красеня. Але тепер на нього хоча б можна було дивитись без огиди. Зараз це був уже не страшнючий огрядний кабан, а такий собі солідний повнуватий мужчинка в самому розквіті літ. Як я уже згадував, від природи Хмурік не був   товстуном, це очевидно він так опустився лише в останні роки, коли закинув і думати про свою давнішню мрію. Тому мабуть цієї конкретної маніпуляції з візуальним зменшенням пуза було цілковито досить – всі інші частини тіла у нього були більш-менш в нормі. І до, і після операції ліпосакції я потайки фотографував Єгора своєю мобілкою. Оля вимагала цього. І коли я показав їй останні знімки теперішнього Хмуріка, який разюче відрізнявся в кращий бік від себе давнішнього, вона просто була в захваті: - Так, ну що ж перший іспит ми пройшли успішно, - в її очах блищали наполеонівські плани, - але в чому це він постійно ходить? На всіх фото в одному і тому ж. - Спортивний костюм, здається… - мовив я невпевнено, слабо пам’ятаючи в якому саме одязі мене у себе вдома зустрічав останнім часом Хмурік. - Так, відсьогодні - ніяких спортивок! Тепер настала важлива черга зайнятися гардеробом майбутнього президента!   Що було далі, читайте в книжці "Як стати президентом?"   Де купити?...   Ознайомитись з іншими творами автора...   На першу сторінку роману "Як стати президентом?"