Офіційний сайт письменника з Дніпропетровська

Дмитро Бондаренко, роман "Сімнадцятий поверх" сторінка 2 3 Ввечері Костя "затримався" на роботі. Він примостився на якийсь лавочці у центрі і розклав навколо себе газети. Дістав свою мобілку. - Алло, скажіть е-е-е... а куди я попав? - у Кості від хвилювання комок підступив до горла і він ледве міг говорити. - Ви попали саме туди! - солодкий дівочий голос у трубці був налаштований привітливо і у хлопця трохи відлягло від серця. - А-а... скажіть... е-е-е... а скільки коштує... ну, оце саме... - 50 доларів. "Ого!" - подумав Костя. Він явно не очікував на подібну суму. - 50 доларів плюс оплата сауни і таксі. - Стривайте, стривайте! - Костя був неабияк збентежений, - Яка ще сауна? Я зовсім не хочу у сауну... Та й на таксі я не їжджу. Вибачте, може ви мене не так зрозуміли? Я просто хотів... - Молодий чоловік, - солодкий голос у слухавці явно посолонів. - Я дуже добре розумію, що ви хочете. Але у нас тут не шаражкина контора. Наші дівчата спілкуються з гостями лише у сауні. - О, тоді, вибачте. Вибачте!... - поспішив закінчити розмову Костя, - До побачення. - До побачення. Дзвоніть ще. Костя тяжко зітхнув і поклав трубку. Озирнувся на стос рекламних газеток, що лежав перед ним зараз. Більшість з газет було відкрито на передостанній сторінці. "Дозвілля для чоловіків", "Чарівні феї подарують незабутні враження самотньому Дон Жуану", "Темпераментна негритянка влаштує у вашому ліжку африканське сафарі". Подібних оголошень було чимало і Костя таки набрався рішучості та подзвонив по ще одному "такому" номеру. Тут, на щастя, оплати за сауну не вимагали, але й задоволення коштувало дорожче - 60 зелених. "Да-а, - із важким серцем подумав Костя, вчергове поклавши трубку, - Не по його фінансам усі ці штуки." Але ж він будь-що вирішив піти сьогодні до борделю! Чого б це йому не коштувало. Адже для нього зараз будь-які зволікання можуть закінчитися дуже погано. Навіть тюрмою! А він уже вибрав для себе з двох зол найменше. Нарешті обдзвонивши усі, які тільки можливо було, місця він знайшов для себе щось більш-менш прийнятне. Всього 30 баксів, ніяких саун і майже у самісінькому центрі. Сказали - приїздіть, коли хочете. Працюємо цілодобово. Цей двоповерховий будинок у "тихому" центрі був із тих, які у народі називають "катеринками". Збудований мабуть десь у 19-ому столітті він, незважаючи на вік, виглядав ще досить пристойно - оновлена червона цегла, елегантна архітектура і євровікна у більшості приміщень милували око. І лише декілька значних тріщин на стінах трохи псували загальне враження. Номер потрібної квартири Кості по телефону спочатку не сказали. Попросили передзвонити, коли він буде уже безпосередньо поруч із домом: "Тоді хтось із дівчат вийде на вулицю і проведе вас." Ага, конспірація! Значить, таки й справді їх ганяють. Костя, уже стоячи під євровікнами "катеринки", дістав свою мобілку. З першого разу йому додзвонитися не вдалося. Не вдалося із другого. Постійно було зайнято. "Чорт!" - вилаявся Костя, і раптом з під'їзду будинку винирнуло з півдюжини молодих, пістряво одягнених, дівчат. "Шлюхи!" - з першого погляду зрозумів хлопець. Розмальовані дівахи дуже швидко промайнули повз нього і вскочили у найближчу "Таврію". Як вони всі влізли у таку маленьку машинку лишилося для Кості цілковитою загадкою, але вже за декілька секунд автомобіля і слід вщух. Хлопець, не довго думаючи, знову подзвонив по мобілці. Дівчина, що взяла трубку, розмовляла якось невпевнено. - Да-а..., так... зараз... е-е... до вас вийдуть... - Добре. Я чекаю. - Костя раптом знову страшенно розхвилювався. Минуло хвилин п'ять. Потім десять. Потім п'ятнадцять. На сімнадцятій він таки не витримав. - Алло, це знову я дзвоню! Ну скільки можна чекати?! Я тут під вашим під'їздом уже пів-години торчу. Знервований Костя раптом як збісився. О! Якби він бачив з якої саме квартири вийшли оті дівчата він би вже ані секунди не барився. Сам би вломився туди! - Е-е-е... вибачте. Зараз. Зараз до вас вийдуть... - Та вже будь ласка! - Костя був явно ображений такою негостинністю. За кілька хвилин на порозі під'їзду з'явилася якась не то дівчина, не то жінка. Вона була   повненькою і її вік просто неможливо було визначити сходу. Їй цілком могло б бути як дев'ятнадцять, так і всі тридцять п'ять років. - Ідіть за мною, - тихо сказала вона і Костя пішов слідом у сирий напівтемний під'їзд. Ковані залізні сходи, пофарбовані зеленою фарбою, ще раз нагадали про старовинність будівлі. Квартира, у яку вони пішли, була на першому ж поверсі. У коридорі їх зустріла якась дівчина з "відмороженим" виглядом. Ця "відморожена" очевидно і була хазяйкою борделю. Блискавично зачинивши вхідні броньовані двері, вона звернулася до Кості з невпевненим, блукаючим поглядом: - Вибачте, е-е... але нам було зроблено колективне замовлення і тому всі дівчата зараз на виїзді. Сьогодні у місті проходить якась конференція чи що, ну і... самі розумієте... - Чорт! - вилаявся вже вголос Костя. Він доклав таких неймовірних зусиль, щоби потрапити сюди, а виявилося - все під хвіст собаці. - І що, зовсім нікого не залишилося? - мовив Костя вже майже благальним і жалісливим тоном. У нього перед очима зараз знову і знову поставав той клятий ліфт на "Соколі", у якому вчора ледве не сталося непоправне. Ні, якщо він ще сьогодні не матиме якоїсь нової жінки - він просто загине! - Ну-у, не знаю... - мовила якось із сумнівом в голосі "відморожена" хазяйка борделю. - В принципі у нас іще є Люба, але клієнти її так рідко вибирають, що ми уже нікому її навіть і не пропонуємо. Вона як прибиральниця у нас, ну і таке всяке. Але звісно, якщо ви дуже хочете... Любо, йди сюди! На порозі кімнати знову з'явилася та сама невизначеного віку чи то жінка, чи то дівчина, яка привела Костю. Хлопець з новим запалом глянув на неї. Да-а, Люба, звичайно, була далеко не супер. Але й хазяйка явно наговорювала на неї. У Люби були величезні груди, і взагалі, вона - пухкенька, виглядала досить таки жіночою. "Дивно, і чому клієнти її не вибирають? - подумав Костя, - А може це я вже дійшов до такої межі, що згоден навіть із прибиральницями?" Він поспіхом поліз до кишені. - Ось гроші. - Добре, - незворушно мовила "відморожена" хазяйка закладу, взявши оплату. - Люба, веди гостя до кімнати. Проститутка-прибиральниця повела Костю коридором. Коридор був вузький і довгий. Попід стінами тут містились якісь вбудовані шафи і шафочки. Біля одної шафи Люба раптом зупинилася. Вона відкрила дверцята і Костя побачив потаємний хід. Так, найсправжнісінький потаємний хід! Невеличкий коридорчик цього ходу закінчувався ще одними дверима, які вели у двір, а по обидва боки приткнулися дві невеличкі кімнатки. Одна душова, а інша - з великим двоспальним ліжком. Поки Костя мився під душем, Люба перестилала ліжко новою білизною. "Ти диви, є й свої плюси, коли вибираєш прибиральницю. Бач, наче для себе стелить, так старанно і акуратно!" - нервово усміхнувся про себе Костя. Втираючись рушником, він повністю голий пішов до ліжка, де вже встигла розміститися Люба. Чи то дівчина, чи то жінка витягла з сумочки презерватива і вони почали. Вірніше першою почала Люба, а вже потім, розпалившись від старанних пестощів проститутки, підключився і Костя. На величезний подив хлопця було майже ніяк. "Чорт! У нас з дружиною, звісно, по різному бувало, але навіть у найгірших випадках - у сто, тисячу разів краще ніж оце зараз." Костя був розчарований. Люба старанно, але якось дуже формально рухалася на ньому верхи, а він лежав у широкому двоспальному ліжку і раптом прохопився зовсім несподіваною думкою: "Боже, що я тут роблю? Навіщо воно мені це все?" Коли порвався презерватив, Костя навіть не помітив, як очевидно не помітила цього і Люба. Але раптом, у якийсь момент, йому стало набагато приємніше. І ось уже за декілька рухів все скінчилося. Люба, злазячи з нього, раптом злякано схопилася за голову: - Боже! Він порвався! Костя подивився униз і побачив, що силіконова резина розідрана на шматки. - Чорт! Чорт! Чорт! - Люба стрімголов побігла до душової. Костя ж якийсь час ніяк не міг прийти до тями. Він по черзі дивився то на себе униз, то на душову, де Люба гарячкувато і енергійно милася під душем, і лише незрозуміло кліпав очима. - Вам мабуть треба помитися, - Люба заскочила до кімнати з двоспальним ліжком. І Костя, звісно, погодився. Миючись під душем, він краєм вуха почув, як десь там, у "легальній" частині квартири   раптом пролунав дзвінок у двері. Двері, як можна було здогадатися, відчинили, але одразу ж чомусь звідти залунали якийсь крики, зойки і гуркіт впалих стільців. "Да-а, бордель, він і в Африці - бордель!" - сумно констатував Костя. Виключивши воду у душі та насухо витершись рушником, він вдягнувся і попрямував до виходу з бутафорської шафи. Але щойно хлопець вийшов до довгого коридору, як побачив, що Люба, вся у синцях, лежить чомусь розпластана на підлозі, у величезній калюжі крові й майже не ворушиться. А якийсь здоровань у дорогому бежевому костюмі, щойно помітивши Костю, раптом прожогом кинувся до вихідних дверей. Вже на самому порозі він раптом обернувся і замість пояснень люто кивнув головою у Любин бік: - Ця сука заразила мене СНІДом!...   Читати далі (на сторінку 3)...     Де купити?...     Ознайомитись з іншими творами автора...