Офіційний сайт письменника з Дніпропетровська

Дмитро Бондаренко, збірка оповідань "Кохати по-дніпропетровськи"   Фатальна суперниця оповідання 1 Настя проводжала до дверей свого нареченого: - Але не розумію я тебе, Кононенко. Ти ж такий закоханий у тварин, і ось раптом вирішив йти на полювання. Як же ти можеш убивати тих, кого просто обожнюєш? Олег Кононенко винувато глянув на свою наречену. Добродушний і трохи повнотілий, він уже стояв одягнений біля порогу, але все якось ніяк не зважувався зробити останній крок до виходу: - Насте, ну я ж тобі вже скільки разів казав, що це мене друзі підбили. Кажуть, давай, Олеже, перед твоїм весіллям влаштуємо таке собі невеличке прощання із твоїм холостяцьким життям і сходимо на полювання... - Ну і ти, звісно, погодився. Так? - Мгу, - приречено мугикнув Олег. - Та ми хіба кого убивати будемо? Це ж “полювання” тільки так, для красного слівця сказано. Понапиваємося, як завжди, от і все. Та й ти сама подумай, Настусю, що отут у наших лісах можна підстрелити? Новомосковський ліс - це ж не ліс, а парк два на два метри. Мисливців - більше, ніж дерев. Та у нас і рушниця всього лише одне на трьох. - Гаразд, Кононенко, йди і не виправдовуйся, - замахала руками Настя, - я тобі поки що лише наречена, а не дружина. І поспіши, а то ти вже запізнюєшся. Після прощального поцілунку Настя, залишившись на самоті, не могла втримати сліз від розчулення: “Дружина! От і настав мій час, і я незабаром буду заміжня! От вже і мій наречений іде сьогодні на свою останню вечірку як парубок, і значить справді залишилося зовсім небагато часу...” Мимоволі Насті згадався вислів, що його часто любила повторювати її мати: “Сьогодні - наречена, а завтра – дружина!”, і вона солодко усміхнулася. Ох, як гарно заживуть вони з Олегом! Він завжди такий спокійний і добродушний, що просто неможливо ніколи на нього образитися. І в той же час відчувається в ньому чоловічий характер. Не показний, але такий, що таїть в собі реальну силу. Є в нього, щоправда, одна вада - дуже він тварин любить - он і акваріум у квартирі тримає, і хом’ячків, і папуг там різних. Але ж якщо це лише один його недолік, то і нехай, якось переживемо. “Ах, усе-таки яка я щаслива!” - не могла втриматися Настя. Вона зупинилася біля дзеркала і якийсь час милувалася власним відображенням. Щічки її розчервонілися і вона кокетливо підморгнула сама собі.   2 Настя чекала на Олега наступного дня після обіду, але її милий з’явився тільки глибоко опівночі. “Ну, нічого, - адже це у нього востаннє”, - заспокоїла себе Настя, коли Олег увалився в квартиру весь брудний і пропахлий багаттям. Від нього за кілометр тхнуло перегаром. Настя, незважаючи на це, одразу пригорнулася до нього з усією своєю ніжністю. Хоча вона була самотньою усього один вечір - встигла вже дуже і дуже скучити за своїм коханим Олегом. - Ну як полювання? – ласкаво проворкотіла вона своєму голубкові. - Яке твоє собаче діло! - Олег грубо відіпхнув свою наречену і, не роззуваючись, попростував прямо на кухню. Настя оторопіла. Таким злим і нетерпимим вона його ще ніколи не бачила. Не знаючи, ображатися їй чи ні, ошелешена молода жінка пішла за своїм коханим на кухню. Отут вона вже просто злякалася від побаченого. Завжди такого приємного і з гарними манерами Олега зараз було просто не впізнати. Її наречений раптом схопив з плитки сковорідку з уже остиглою смаженою картоплею і став жадібно пожирати їжу. Ковтав не жуючи і запихав собі в рот якнайбільше. При цьому самовдоволено крякав і одригував, бризкаючи на всі сторони слиною. Настя не могла спокійно дивитися на це огидне видовище. Здавалося, ніби її Олег раптом перетворився на якесь чудовисько, на якусь тварину. Збентежена і злякана, дівчина вискочила до кімнати. Опустилася на диван, намагаючись зібратися з думками. Зміна, що відбулася в Олегові, просто не вкладалася у голові. Раптом у Насті здригнулося серце. У дверях показався її наречений. Переборовши відразу і страх, дівчина таки знайшла в собі сили глянути на нього. Одразу ж на її душі   потеплішало. Тепер перед нею знову був її колишній Олег, якого вона завжди знала і хотіла знати. Сяючі добротою ясні очі і звичний добродушний вигляд миттєво повернули Насті прихильність до свого коханого нареченого. “Ну, звичайно, - подумала молода жінка, - це він просто після полювання, напевне, в цьому лісі здичавів. А зараз от поїв, заспокоївся і знову став колишньою цивілізованою людиною.” Немовби підтверджуючи її виправдувальну версію, Олег підсів до Насті на диван і схилив голову дівчині на плече. Потім дуже ніжно поцілував спочатку в губи, а потім і скрізь, скрізь... У Насті закружилася голова, і вона вже просто не мала змоги стримувати своїх ніжних почуттів.   3 Наступного дня ввечері після роботи до них додому зайшов один із друзів Олега - Валера. Він вже давно обіцяв дуже дешево знайти якусь красиву машину для майбутньої весільної процесії. І тепер йому необхідно було уточнити деякі деталі. - Фу, ну і перебрали ми учора в лісі, і досі не можу відійти! - Валера був сама простота, завжди готовий навантажити своїми проблемами навколишніх. - Так перепили, що сушняки дотепер мучають! Ось води мінеральної приніс, вип’ємо. Олег при останніх словах друга раптом панічно відсахнувся убік і весь судомно затрусився. Рясна слина, густо змішана з блювотиною, рікою потекла з його рота прямо на дорогий сірійський килим. Настя і Валера вирячилися на Олега, абсолютно нічого не розуміючи. Після деякої паузи першим озвався Валера: - Олеже, що з тобою? Їй богу, то була гарна горілка, не підробка. Я в магазині купував. Нічого не розумію, з чого це тебе так? На от, візьми, випий водички мінеральної, легше стане. - Геть!!! Забери ЦЕ! - з божевільним, спотвореним від жаху обличчям Олег вибив з рук Валери пляшку з мінералкою і кулею вискочив до іншої кімнати. Валера знизав плечима і попрямував до виходу: - Що ж, коли наречені сваряться між собою, то третьому краще не втручатися. Все одно залишишся винним. Коли Настя увійшла до тієї кімнати, куди утік Олег, то застала свого коханого вже цілком спокійним. Ніби нічого не трапилося, він годував своїх численних тваринок. - Олеже, скажи, що з тобою сталося? Після цієї вашої прогулянки до лісу ти дуже змінився. Ці твої раптові вибухи гніву і ці судороги. Що це? Адже ти завжди був такий спокійний... Послухай, може, варто звернутися до лікаря? Га? - Ні, не треба ніякого лікаря, - на мить в Олега на обличчі відбилося таке фізичне страждання, що Настя вже не сумнівалася: сталося щось справді серйозне. Інстинктивно дівчина вирішила заговорити на якусь нейтральну тему і запитала просто так, аби лише щось сказати: - А рибок ти що, годувати не будеш? Олег ледве кинув погляд на акваріум, де плавали його особливі улюбленці - кілька золотих рибок, і відразу ж з ним стався новий припадок. Тепер він уже просто упав на підлогу і забився у судорогах.   4 Швидка допомога приїхала на диво скоро. Ледве почувши про те, що трапилося, молодий, але вочевидь уже досвідчений лікар виніс безапеляційний вирок: - Негайна госпіталізація й ізоляція! Через кілька днів в обласній інфекційній лікарні Настя зустрілася віч-на-віч із Валерою. Він теж прийшов провідати Олега: - До нього не пускають, - похмуро повідав він Насті, яка зараз уже зовсім не здавалася такою щасливою нареченою, якою була ще буквально декілька днів тому. - І подумати тільки, що це все через якусь звичайнісіньку білку! І треба було Олегу її гладити! Але він же такий відомий у нас любитель тварин. Не зміг втриматися! Ми тоді тільки приїхали в ліс і почали облаштовуватися на місці, як він одразу і помітив цю білку. Вона була така смілива. Спустилася з дерева і підійшла прямо до нашого вогнища. Олег взяв її в руки, щоб погладити, а вона його – цап! За долоню і вкусила! Боже, ну хто ж міг тоді подумати, що вона виявиться скаженою і заразить Олега! А ми ще, пам’ятаю, тоді сміялися з нього, що, мовляв, бачиш, це напевно твій тваринний світ ревнує тебе до твоєї нареченої і не хоче, щоб ти женився! От клята хвороба - сказ, і невже нічого вже не можна заподіяти?! - Лікар каже, що вже пізно. Водобоязнь і судороги - це вже симптоми другого етапу захворювання, - тут Настя вже не могла втримати своїх сліз. Вткнувшись обличчям у плече Валери, дівчина гірко-гірко заридала. І так їй стало шкода Олега, шкода себе,   шкода свого шлюбу, про який вона стільки мріяла ще з юних років. І от тепер, коли після довгих пошуків вона нарешті знайшла ту єдину людину, з якою вирішила прожити все своє життя, усі її плани розвалилися як картковий будиночок. Після численних й наполегливих прохань Насті, лікар все ж дозволив дівчині побачити її теперішнього Олега. - Йому залишилося зовсім небагато. Хвороба прогресує на диво надзвичайно швидко. Останнім часом такі випадки нової генерації сказу значно почастішали у нашому регіоні. Дуже прикро, але мені здається, що через кілька днів його уже не буде на цьому світі. Настю привели до якогось одноповерхового бараку, що навіть в інфекційній лікарні стояв помітно осторонь. Через малесеньке віконечко в дверях вона побачила його. Тобто те, що від нього залишилося. Олег лежав скоцюрблений на ліжку і з усіх боків був обв’язаний мотузками, аби під час чергового приступу не міг звалитися на підлогу. Був неймовірно виснажений і ковзав по сторонах відсутнім поглядом. Раптом обличчя його повернулося убік Насті. О! Ні, це вже був погляд не людини, а скоріше тварини. Лиховісна гримаса з’явилася на цьому хижому обличчі, коли воно помітило, що на нього дивиться Настя. Диявольська посмішка перекосила засохлий і порепаний рот, а в очах запалала невимовна зловтіха. Створювалося враження, начебто усіма діями хворого тепер керувала якась вища сила. Начебто й справді, сама природа, немов ревнива суперниця, насміхалася зараз над невдалою нареченою, яка було насмілилася відібрати в неї її коханого.   Ознайомитись з іншими оповіданнями з цієї книги...   Де купити?...   Ознайомитись з іншими книгами автора...