Офіційний сайт письменника з Дніпропетровська

Дмитро Бондаренко, збірка оповідань "Пацюк"   Черешні оповідання 1 Він нетерпляче пригорнув її до себе і став розстібати блузку. Вона вирвалася жартома і підбігла до вікна. Звідси, мов на долоні, відкривався чарівний пейзаж на дачну ділянку. - Еге-но! Диви які отут черешні! Ні, ти тільки подивися! Він пробуркотів щось невиразне, а вона сказала: - Ну, ти як хочеш, а поки я не спробую цих смачних черешень, нічого не буде. Зрозумів? І вона, молода і струнка, метеликом пурхнула до заповітного дерева. А він тяжко зітхнув, розвалився на дивані і закурив. От уже місяць як він, Сергій Півненко, залицявся до молоденької продавщиці Олени з продуктової крамнички, що містилася саме навпроти його роботи. Але увесь час йому щось заважало. То його дружина раптом пішла у відпустку, і оскільки була вільною цілими днями, то мала змогу заявитися до нього на роботу в будь-яку хвилину. То за вимогою шефа Сергій повинен був невідступно чергувати біля телефону - мусив подзвонити потрібний замовник. І от, нарешті, коли всі перепони були усунуті, довгоочікуване побачення наодинці відбулося. Були перші теплі червневі дні, і літо поступово набирало ваги. Щоб напевне мати успіх, Сергій вирішив повезти свою нову знайому на природу. Для цього він позичив в одного зі своїх старих однокашників його дачу. Старий друг завжди був готовий допомогти Сергієві, й охоче вручив йому ключі від свого будиночка. На щастя в цей день шеф Сергія виїхав кудись у відрядження, а Олена була вихідною. Прогулянка очевидячки вдалася, і спочатку усе йшло, мов у казці. Олена, яка усю зиму просиділа в темній маленькій крамничці, затиснута між прилавками з товаром, зараз була просто зачарована. Свіже повітря запаморочило дівчині голову. А буйство природи, що панувало навколо, передало і їй свій грайливий настрій. Поки вони діставались пішки до потрібної їм ділянки, Олена бавилась, як могла. Немов маленька вона ганялася за божими корівками і здувала на Сергія величезні кульбаби. Сергій удавав, що ніби вередує, але ж в душі був задоволений. Здавалося, він уже зумів розтопити серце дівчини, і далі усе буде в порядку. “І відкіля ті черешні взялися зараз, коли ми вже майже лягли!” - вилаявся спересердя Сергій. “Мені з такими труднощами удалося вибратися з роботи, а вона, як маленька, на дерево полізла. Коли ще такий випадок зручний трапиться!” Сергій спробував вгамувати лють і трохи заспокоїтись. Нарешті він вирішив не марнувати часу і дати хропака. Денна спека, що наступила, зовсім розморила його. Але тільки він уже, було, солодко позіхнув і заплющив очі, як отут із садочка долинув зляканий зойк Олени. Через якусь мить дівчина прожогом влетіла в дачний будиночок. - Т-т-там... це...- запинаючись почала вона. - Ну що там ще? - розгніваний поведінкою своєї знайомої, Сергій уже не ховав перед нею свого роздратування. - Там небіжчик під черешнею. Піди подивися. Сергій на автоматі вліз у свої туфлі і, не зашнуровуючи їх, попрямував до садочка. Справді, на акуратній бетонній доріжці, яка проходила повз черешню, лежало тіло якогось бідолахи. Лицем він учавився в землю, а оскільки підходити ближче Сергій не наважувався, то важко було сказати, чи був це чоловік, чи жінка. Важко було також визначити вік цієї людини. Однак сокира, що стовбичила у спині, і величезна калюжа крові довкола тіла не залишали жодних сумнівів - бідолаха був мертвий.   2 Коли Сергій повернувся в будиночок, він знайшов Олену в істериці. Дівчина судомно куйовдила волосся на голові і, немов божевільна, примовляла: - Це мені покарання! Так я й знала. І радила ж мені ворожка: не гуляй з одруженими - накличеш на себе лихо. І от будь ласка. Сергій хотів заспокоїти її і простягнув до неї руки. - Відійди від мене, брудна свинюко! Тобі тільки одного треба! - Олена із силою відштовхнула від себе Сергія. Її лице страшенно зблідло і враз змарніло. Туш і косметика перетворилися на суцільне місиво від сліз, що хлинули струмками. “Боже, яка вона гидка! - упіймав себе на думці Сергій, вдивляючись у риси своєї знайомої. - І як це я тільки кілька хвилин тому хотів її?” Взагалі, Сергій дуже любив свою дружину. Серед усіх решти жінок вона здавалася йому найпривабливішою. І, звісно, йому б і на думку не спало їй зраджувати, якби не його неймовірне, зачаєне в глибині душі марнославство. Воно, це марнославство,   постійно підстьобувало його і твердило, що кожний справжній чоловік повинен мати багато коханок. І справді, коли він зустрічався з друзями за кухлем пива, то неймовірним задоволенням для нього було розповісти усім про свою чергову амурну перемогу. Олена, яка тим часом все плакала і кружляла від збудження взад і вперед, раптом різко змінилася на обличчі. Рішучість і впевненість з’явилася в її погляді. Вона різко рушила до дверей. - Ти куди? - запитав її Сергій. Він усе ще переварював халепу, в яку вони потрапили. Що ж тепер робити далі? Сусіди по дачах бачили їх двох по дорозі сюди. Вони легко можуть настукати на незнайомих їм людей. Головне - не метушитися, щоб не викликати непотрібної підозри. Мов ні в чому не бувало, треба вийти на дорогу і спокійнісінько рушити додому.  Може, усе й обійдеться, і їх не затягнуть у цю історію. - Ти куди? - знову запитав Сергій. Різкі дії знайомої вивели його з роздумів. - В міліцію! - тихо, але чітко мовила Олена. - Куди?! - В міліцію. Треба заявити про вбивство. - От дурна! Ти з глузду з’їхала! - Сергій підхопився з дивану. По-перше, йому усе менше й менше подобалася вся ця історія з трупом. А по-друге, і найголовніше: як він потім пояснить своїй дружині, що він робив у робочий час на цій чортовій дачі. Адже зрозуміло, що йому доведеться бути присутнім в міліції не один раз. Що він скаже своїй половині, коли його поштову скриньку завалять повістками? Адже потрібно ж буде спочатку з’явиться на слідство, потім у суд. А якщо, чого доброго, і дружина захоче піти з ним? І взагалі, міліція його ж і візьме на підозру у скоєні вбивства! Тоді усе – прощай, сите і затишне життя, а нумо друже, залізай на нари! Тепер уже Сергій відчайдушно ненавидів свою невдалу коханку. У ній він побачив головну причину всіх бід, що звалилися на нього. - Нікуди ти не підеш! - він схопив дівчину за руки, не даючи їй вийти. - Ти, ідіотка! Ці там у міліції тільки і чекають на те, що ти прийдеш. Тільки з’явишся - вони відразу на тебе наручники одягнуть. У них розмова коротка: хто заявив про злочин - той і вбивця! А потім спробуй, доведи, що ти не верблюд. Здавалося, останні слова на мить похитнули рішучість дівчини. Але вже через секунду вона знову взяла себе в руки. - Ти усе брешеш. Я тобі не вірю! Відпусти мене зараз же, - Олена відчайдушно почала вириватися. Спочатку вона кусалася і дряпалася, а потім із усією запеклістю вп’ялася зубами Сергієві в ліве вухо. Той заволав від болю нелюдським голосом і враз втратив контроль над собою. Мов сказившись, він замахав руками і ногами кудись уперед. І бив, бив, бив! Трохи отямився вже тільки тоді, коли біля його ніг розпласталося ще майже тепле тіло. Сергій нахилився і помацав пульс на залитій кров’ю дівочій руці. Олена була мертва.   3 Колишній однокашник Сергія зустрів його хтивою посмішкою: - Що, так кохалися, що вона тобі в нападі пристрасті усе вухо покусала? Сергій, забувши про травму, полапав хворе місце. Кров від укусу усе не зупинялася, але йому було наплювати. - Слухай-но, - сказав він своєму товаришеві, - там у тебе на дачі два трупи. - Як два? - здивувався однокашник, - повинен би бути один.  Отут уже запитально витріщився й Сергій. - Я тебе забув попередити, - розвів руками хазяїн дачі. - У нас тут останнім часом  занадилися злодії на ділянках. Всю полуницю, падлюки, цього року за нас позбирали! Ми вже думали-гадали, як би черешню зберегти, поки достигне. Вартувати цілодобово   я не можу - працюю. А отут сусід підказав. Ти, каже, зроби таке опудало, під людину. І встроми йому позаду в спину сокиру. Потім поклади собі на ділянці на видне місце, біля черешні. Якщо злодії прийдуть, вони побачать мерця і злякаються. Дивись і залишать тебе і твої дерева в спокої. Ну я так і зробив. Ще і червоної фарби налив побільше. Начебто б кров розлилася. І ти знаєш, допомогло! Он у інших усю черешню обдерли, просто з гілками і листям. А в мене усе висить, дозріває, мов на картинці. Мабуть, справді - побоюються крадії моєї ділянки й обходять стороною. Це ж вам не жарти - небіжчик під носом! Сяючи від задоволення, однокашник Сергія раптом згадав щось і почухав потилицю: - Слухай, а що ти там казав, що якийсь інший труп знайшовся? Дивно, звідкіля він міг узятися? Може, сусід по ділянці підкинув, з доброго серця. Га? Сергій нічого не відповів. Тільки похмура гримаса спотворила його ще молоде обличчя.   Ознайомитись з іншими оповіданнями з цієї книги...   Де купити?...   Ознайомитись з іншими книгами автора...