Офіційний сайт письменника з Дніпропетровська

Дмитро Бондаренко, роман "Сімнадцятий поверх" сторінка 3 4 Товстун втік, а Костю ніби обухом по голові вдарили. Що? СНІД? Але ж... О Боже, у них же з Любою порвався презерватив! Хлопець з жахом глянув на розпластану на підлозі прибиральницю-проститутку. Все ще не приходячи до тями Люба стогнала і спазматично хапалася руками за забиті місця. Крові на ній і під нею було багато. Костя розгубився остаточно. Діждатися поки вона оклигає і все розпитати? До речі, а де поділася ця "відморожена" хазяйка? У всіх кімнатах було тихо і, очевидно, безлюдно. Наблизившись до вікна Костя чисто машинально глянув на вулицю. Якраз у цей самий момент до будинку підрулила міліцейська машина, і з неї вискочило двоє чоловіків міцної статури у штатському. Ці двоє дуже швидко попрямували до під'їзду "катеринки". Боже, ще не вистачало під облаву попасти! Костя востаннє кинув погляд на безтямну Любу, до якої він тепер навіть боявся наближатися, і прожогом кинувся до бутафорської шафи. Акуратно зачинив за собою дверцята і шугонув через потаємний коридорчик прямо у двір. Слава Богу, вихідні двері були не зачиненими! Але мабуть у них тут так і задумано, про всяк випадок. Костя пролетів декілька прохідних дворів, і раптом несподівано вискочив на вуличку, що була в безпосередній близькості від центрального проспекту міста - проспекту Карла Маркса. У нього ще страшенно колотилося серце, коли він без сил опустився на лавочку на бульварі. Боже, так що ж це тепер у нього - СНІД? Ні, ні, не може цього бути! Цей здоровань мабуть щось переплутав. І взагалі, чому Люба пустила його до квартири? А де ділася   хазяйка? Втекла, відчувши, що з хвилини на хвилину нагряне облава, чи злякалася того мужика у бежевому костюмі? О Боже, в яку халепу він потрапив! Увесь розчавлений страшними підозрами і жахливими передчуттями, Костя і не помітив як дістався додому. Вдома дружина зустріла його з щасливим і радісним виглядом: - Слава Богу! Наша донечка одужала! Навіть кашель пройшов. Як у тебе справи? Щось ти засмучений. Костя змусив себе усміхнутися. У нього це не дуже вийшло. - Та ні, все нормально. Просто стомився. "Да, треба давити на втому. В жодному разі його Леся ні про що не повинна здогадатися!" - Костя роздягнувся і пішов на кухню. Запашний, щойно зварений борщ був дуже смачним, але хлопець ледве впорався зі своєю тарілкою. Їжа не йшла. Куди там до їжі! Леся прийшла з дитячої кімнати: - Настуся вже заснула - одужуючі міцно сплять. Фу-ух, я така рада, що ніби все минулося з її хворобою! А то зараз же кругом такі інфекції... Костику, ну а як там у тебе не роботі? - Леся була явно налаштована на довге вечірнє спілкування із очевидним продовженням у ліжку. - Та нічого. Кажуть, ніби трохи підвищать зарплату з наступного місяця. Костя розмовляв неохоче, але це тільки ще більше розпалило Лесю. Тепер вона уже сама заходилася розповідати: - Ти уявляєш, Танька знову посварилася із своїм. Вірніше, він із нею... Костя з величезним зусиллям змушував себе робити вигляд, ніби він уважно слухає різні новини та плітки з життя Лесиних подружок, але сам із завмиранням серця думав про своє. Чорт! Мені ж у жодному випадку не можна сьогодні спати разом із дружиною! Якщо я таки справді заразився СНІДом, то і її запросто можу інфікувати. Правда, ще можна збігати за презервативами, але... Ні, не можна. Це буде надто підозрілим. Адже вони останнім часом ніколи не користувалися ними. У Лесі після народження дитини ще не відновилися місячні, і тому не було жодної потреби у контрацепції. Чорт, що ж придумати? - Да, я бачу, Костику, що ти таки справді втомився, - врешті мовила Леся. - Ти мене зовсім не слухаєш. Ну що ж, тоді я пішла спати... із Настею. Леся наостанок ще раз питливо глянула на Костю. А чи не підхопить він її зараз на руки та не потягне до спальні, як це у них дотепер дуже часто бувало? Ні, Костя із останніх сил робив вигляд, що він таки справді дуже стомився. - Ну що ж, на добраніч! - Леся потягнулася до чоловіка за прощальним цілунком. Костю тут ніби застопорило. О, Боже! Він так розгубився, що і не знав, що робити. А чи передається СНІД через поцілунок? Біс його знає! Костя вагався якийсь час і це уже навіть почало здаватися підозрілим. Врешті-решт, подумки клянучи себе останніми словами, він швидко і дуже цнотливо чмокнув дружину в щічку: - На добраніч! 5 Ця ніч перетворилася для нього на суцільний кошмар. Ще ввечері хлопцеві потрібно було грати свою звичну роль у сім'ї, тобто прикидатися й удавати ніби нічого не сталося, і тому він ще якось тримався. Вночі ж, коли вже спав наодинці в кімнаті, окремо від Лесі і Насті, усі його глибоко приховані емоції вирвалися назовні. Костя гірко і беззвучно ридав у подушку. Боже, він все зрозумів. Він хворий на СНІД! Це кінець. Ще сьогодні зранку, здоровий як бик, він просто не знав куди подіти свою зайву енергію, а вже вночі виявився інфікованим смертельною недугою. Костя навіть і не думав про сон. Який там сон, він ледве не вмирав зараз від величезного страху, який охопив його з голови до ніг! Чорт, а що він знає про цей клятий СНІД? Якщо чесно, не дуже то й багато. Щось там розказували колись, ще у школі, та й по телевізору щось таке показували. Але правду   сказати, йому це все завжди було якось не дуже цікаво. Адже до сьогодні він був абсолютно впевнений, що з ким-з ким, а з ним ніколи нічого "такого" не станеться. Він же не "голубий", і не наркоман. А це вони, здається, здебільшого хворіють СНІДом. Костя раптом скочив з ліжка. У них же вдома є медичний довідник! Хлопець кинувся до шафи з книжками. Та-а-ак, десь тут здається був... Ага, ось він. "Популярний медичний довідник", 96 року видання... СНІД... СНІД... ось воно! Костя жадібно припав очима до тексту: "СНІД - синдром набутого імунодефіциту людини - смертельна хвороба. До розвитку захворювання на СНІД призводить ВІЛ - вірус імунодефіциту людини. ВІЛ-інфекція передається від однієї особи до іншої через: - незахищені статеві стосунки, - кров, - через материнське молоко - від матері дитині..." Грудне молоко? О Боже! Це що ж значить, не дай Бог, він, Костя, заразить свою дружину, то вона через власне молоко передасть інфекцію і їхній маленькій донечці? О Боже, Настусю, моя маленька, чим же ти винна, що у тебе батько такий придурок? Ти ж ще як свята, як ангелочок, за що ж ти повинна страждати! Тут уже Костя остаточно постановив для себе, що поки все не проясниться, він в жодному випадку не повинен навіть торкатися своєї дружини. Хай це буде для неї підозрілим, хай навіть вони посваряться. Це все дрібниці. Боже, які це насправді дрібниці у порівнянні з тим, що сталося сьогодні! Так, так, а що тут ще у довіднику пишуть? Які симптоми хвороби? Ага, ось - симптоми... "Перші симптоми інфікування можуть проявлятися наступним чином - підвищення температури, білий наліт на язику, діарея, збільшення лімфовузлів, сильне нічне потовиділення..." Мама моя рідна, та це ж про мене! Костя з жахом схопився за свій лоб. Цієї ночі він так спітнів, що зараз лежав на своєму наскрізь промоклому простирадлі, майже як у калюжі. Стоп, а лімфовузли? Де вони в біса знаходяться? Костя мов у лихоманці кинувся щупати себе під мишками, у паху та на шиї. О Боже, що це? Оце що? Що за бугорочок? Він? О-о, Господи, невже у мене й справді опухли ці кляті лімфовузли? А тут?... Ма-а-амо! Костя з новим жахом вткнувся у подушку. Сльози душили його і він здавлено з іще більшою силою заридав знову. Лише за один якийсь вечір весь світ раптом перевернувся для нього. Йому було лише двадцять сім і він ще ніколи особливо не задумувався над тим, що колись може померти. Ще ніколи в житті він не відчував так близько страшний і безжальний подих смерті.   Читати далі (на сторінку 4)...   Де купити?...     Ознайомитись з іншими творами автора...